Пройшло вже 30 років з тих пір, як я вперше переступила поріг школи в якості вчителя і 4 роки – в якості директора школи. З чого починалася моя Школа? З турбот і неприємностей, дзінків з уроків і дзвінків з райво, батьків і учнів, перевірок і комісій, батьківських зборів і педагогічних рад, з проб, помилок і роздумів... За час роботи в школі я побувала на всіх можливих іпостасях: учитель фізики і математики, заступник директора з виховної роботи, заступник директора з навчально-виховної роботи і, нарешті, директор школи.
В житті я встигла багато: посадила дерево (і не одне), правда, отримала, а не побудувала квартиру, виростила трьох дітей. Але чи відбулася я як менеджер освіти?..
Осінь 2009 року... Ті ж люди, ті ж стіни, але відчуття відповідальності за молодих вчителів, колег-ровесників, колег-наставників, учнів, батьків стало для мене певним викликом долі, відкриваючим нові горизонти в моїй педагогічній діяльності. Я бачила їх в тому: щоб зберігаючи все краще в школі, внести нові зміни, нові технології. Важкий то був рік... З однієї сторони школа без опалення, холодні класи, пусті коридори. А з іншої - колектив вчителів, батьків і учнів, які в тебе вірять, адміністрація, селищна рада, які допомагають тобі. А разом то велика сила, з якою можна «гори звернути»! І ми це зробили.
Я хотіла бути директором, чия б влада не була авторитарною, щоб мої відношення з колегами будувалися на довірі і повазі. Розуміючи, що «влада – це тягар», я вірила, що вона давала мені можливість створити власний освітній простір в рамках школи і реалізувати свої власні уявлення про виховання та навчання як унікальний творчий процес, який дає можливість для самореалізації, самовиховання, самоосвіти учня та учителя.
Для цього треба було чітко визначити свої позиції і починати діяти, будувати свій власний шкільний світ, так я розуміла, що школа деякий відрізок життя для учнів, який вони повинні прожити плідно, цікаво, достойно. А для вчителя школа повинна стати не просто роботою, а й можливістю самореалізації, самовдосконалення, які приносять задоволення, і тоді в роботі є сенс, коли ти можеш бути гордим своїми досягненнями, а не просто заробляти гроші.
Від рівня керівництва залежить ефективність навчально-виховного процесу в школі, а також задоволення у батьків і суспільства, які є замовниками освітніх послуг. В умовах радикальних економічних реформ і розвитку ринкових відносин професіоналізм управлінця стає вирішуючим фактором в роботі директора школи. А це можливо тільки при постійному підвищенні кваліфікації, самоосвіті.
Статус директора школи 90-х років та 2013 року має багато відмінностей. В ті роки всі основні функції по життєдіяльнсті школи брала на себе держава, і керівники школи не були такі компетентні, сучасний директор – це стратег, керівник, менеджер в освіті, тому що ми живемо в час бурхливих змін. З одного боку це пов’язано з новими навичками та вмінням, котрі необхідні керівнику школи для управління, а з іншого удосконалення підходу в роботі з людьми, оскільки погляди на управління людськими ресурсами також змінилися і ті теорії, які обґрунтовували раніше йдуть у минуле.
Нікого не цікавить, легка наша праця чи важка. І якщо ви хочете вижити в постійно зростаючих вимогах з боку суспільства, то вам необхідно вишукувати нові управлінські технології.
Моє головне кредо – школа створена для учня, а не учень для школи. Що характеризує школу сьогодні? Якою їй бути завтра? Цими питаннями сьогодні стурбований кожний керівник, який прагне на основі досягнутого спрогнозувати розвиток своєї школи та побудувати концепцію управління цим розвитком.
Місія та стратегія – це два невід’ємні один від одного компоненти професійної діяльності керівника. Якщо місія – це бачення майбутнього, то стратегія – це своєрідний «план», за допомогою якого вона досягається. Це все буде реалізовано, якщо є команда однодумців.
Я і мій педагогічний колектив може пишатися собою уже тільки тому, що наші випускники не забувають дорогу до школи. В коридорах школи частенько можна бачити тих, хто закінчив школу у минулому році, і тих, хто покинув декілька років тому назад. А головне те, що наші випускники своїх дітей, найдорожче, що є в житті будь-якої людини, віддають на навчання в нашу школу, хоча поруч знаходиться інша. Я щиро цьому рада. Для мене і моїх колег дуже важливо, який імідж має наш заклад.
Сучасний керівник школи прагне врахувати тенденції соціальних перетворень в суспільстві, вимоги батьків, інтереси учнів та професійні можливості вчителів, здійснює вибір шляхів оновлення педагогічного процесу та ефективного керівництва ним, проте, є стратегічний орієнтир – якість освіти, без врахування якого, школа не може розвиватися.
І так, чи можу я сказати, що я щаслива?
Ну взагалі-то, так, я щаслива людина, тому що мені майже все вдається...
Я – директор школи. А директор школи – це організатор освітянського середовища, вчитель, вихователь, це стратегічний менеджер, тактичний менеджер, адміністратор, колега, мененджер по якості, підлеглий, менеджер по персоналу, інноваційний менеджер, дипломат, психолог, конфліктолог, толлерантолог, правознавець, посадова особа, роботодавець, позивач, відповідач; а ще він економіст, бухгалтер, ревізор, підприємець, а ще господарник, іспектор по техніці безпеки, санітарний лікар, будівельник, дизайнер, прораб... Все перерахувала? Напевно, ні, тому що перш за все директор – це людина зі своїми плюсами і мінусами.
Що дає мені можливість бути успішною в цьому житті? Без сумніву це все-таки моральні людські цінності:
- Я знаю, що не можна порівнювати себе з іншими.
- Я знаю, що пробачати один одного не достатньо... Треба також пробачити самого себе.
- Я пам’ятаю, що образити будь-яку людину можна лише за декілька секунд, а лікування цих ран може затягнутися на довгі роки.
- Я зрозуміла, що багатий не той у кого більше, а той кому потрібно менше.
- Я усвідомила, що дві людини можуть дивитися на одне і теж... А бачити це по-різному.
- Я твердо переконана, що не помилилася у виборі своєї професії.
Комментариев нет:
Отправить комментарий